21.11.2023 16:50
Лаврівський монастир
Історія та діяльність Лаврівського монастиря, найдавнішої Святоонуфріївської чернечої обителі України, надзвичайно цікава, різноманітна і багатогранна. Лаврів належить до тих кількох давньоруських монастирів, які, пройшовши довгий, світлий та тернистий шлях, діють і зараз. До Лаврова дуже прихильно ставився засновник – князь Лев, і тому посеред інших монастирів, єдиний називався княжим. Зрештою сам князь похований у монастирі, що і розпочало традицію Лаврівського некрополя, де знайшли свій спочинок і молдовські монархи, і митрополити та єпископи різних конфесій. Певний час мощі святого Онуфрія, єдині в Східній Європі зберігалися в Лаврові.
З кінця ХV ст. Онуфріївська церква, єдиний збережений західноукраїнський монастирський храм ХІІІ ст., пишається своїми фресками – одним з найдавніших зразків фрескового розпису Західної України. Не забуваймо про вплив Лаврова на справи перемишльської єпархії, голос якого був інколи другим після самого Перемишля. Заслуговує на особливу увагу й культурно-освітня діяльність монастиря, в стінах якого в різні часи розташовувались різноманітні кваліфіковані навчальні заклади. Їхні випускники ставали відомими та впливовими чиновниками, дипломатами, науковцями. Велике значення мали музей та архів, котрі налічували цінні експонати, документи, грамоти, книги, багато з яких мали дарчі написи монархів, князів, відомих українських діячів.
Взято з краєзнавчого дослідження Михайла Шведа «Спаський та Лаврівський монастирі – осередки духовності й культури в Галичині»
