Старосамбірська міська територіальна громада

Старий Самбір місто у передгірʼї Карпат над Дністром; центр територіальної громади Львівської області. Кількість мешканців у 1990 становила 5,9 тис, а у 2013 – зросла до 6446 осіб. Через місто проходить дорога міжобласного значення, що веде  зі Львова і Самбора на Турку, а далі на Ужоцький перевал до Ужгорода.

Вважається, що Старий Самбір було засновано у 1199 році. У 1241 р. він був зруйнований ордою Батия. Уціліла частина мешканців переселилася до села Погонич й заснувала поселення Новий Самбір. З того часу Старий Самбір, власне, і почав називатися Старим Містом, на відміну від Нового Самбора. Невдовзі Новий Самбір став просто Самбором. А Старе Місто – Старим Самбором.

Сама назва Самбір може бути пов’язана із словом «бір», за іншою версією Самбір – це назва сторожової вежі – неодмінного атрибуту кожного міста, яке мало оборонні укріплення. Гебреї, що розмовляли між собою на мові  ідиш, як правило, називали його Altstadt (старе місто, поляки -  Stare Miasto.

Старий Самбір, на відміну від Самбора, не був великим містом. Так, у  1568 р. у ньому було лише 105 мешканців. Віддавна у Старому Самборі переважало юдейське населення. Перша інформація про них походить з 1519 року, коли король Зиґмунд І повідомляє самбірського старосту, разом з иншими старостами, що гебреям дозволяється мешкати всюди, де вони забажають. Старий Самбір стає єврейським центром для навколишніх  міст – Хирова, Старої Солі, Фельштина.

У 1553 р. місто отримує маґдебурзьке право. Я правило таке надання супроводжувалось просторовою локацією. Розплановано систему вулиць та площ, підпорядковану геометрично правильним прямокутникам. У центрі розташовано Ринкову площу, на якій відбувалась торгівля.  Вона має дуже витягнуту з півночі на південь форму, що продиктоване звичайно особливостями рельєфу та  напрямком шляху.

Найдавніша карта Ф. фон Міґа, що складалась  у 1779 – 1783 рр. зображає місто доволі незначним. Забудову бачимо лише навколо ринкової площі та на вильотах головної дороги. Ще один анклав – поблизу церкви Миколая  вже має радше сільських характер.

Отже, Старий Самбір відігравав роль торгового центру. Тут відбувалися два річних ярмарки та щотижневі торги. У 1659 році місто дістало право складу купецьких товарів у торгові дні, тобто прибулі сюди купці повинні були виставляти свій товар на продаж і лише непродані товари можна було везти далі. 

Основну частку населення міста складали ремісники. У XVI ст. тут існували різницький, пекарський, ковальський, ткацький, шевський, кравецький та кушнірські цехи з загальною кількістю 30-35 майстрів. В 1628 році тут було вже 43 майстри. 

У 1650 році польський король Ян Казимир підтвердив міські привілеї Старого Самбора. 
На рубежі XVII-XVIII ст. місто потерпало від стихійних лих: у 1690 р. – від навали сарани, а у 1705 р.- від чуми. У ХІХ ст. місто зазнавало втрат через стихійні лиха: з 1803 до 1835 рр. трапилось кілька нищівних пожеж, а у 1837 р. землетрус знищує місто. Після цього Старий Самбір вже не відігравав значної ролі в регіоні. 
Рис. 1 Старий Самбір на карті 1779-1783 рр

У 1799 році у місті відкрилася школа, в якій навчалося 12 учнів. У 1860 р. в ній навчалось 89 учнів з 243 дітей шкільного віку, що мешкали у місті . 
У 2 пол. ХІХ ст. почалося будівництво залізниці через Старий Самбір, яке було закінчено у 1870 році. 

Оскільки у місті переважало єврейське населення, то й міським головою був як правило єврей. На рубежі ХІХ і ХХ століть таким став Аарон Авердам, що очолював міську громаду до 1 світової війни.

В 1914 році у місті були 6-ти класна жіноча і чоловіча школи, в яких працювало 19 вчителів, а в 20-30 роках - 7-класна загальна чоловіча і 7-класна жіноча школа з польською мовою викладання. В 1939 році в них навчалося 210 хлопців і 118 дівчат. 

В кінці вересня 1914 року Старий Самбір був зайнятий частинами 8-ї російської армії і перебував в її руках до початку 1915 р. В районах Турки і Старого Самбора відбувалися бої між російськими та австро-німецькими військами. 

Під час українсько-польської війни 1918 - 1920 рр. у Старому Самборі було сформовано гірську бригаду Січових Стрільців, яка згодом стала називатися «Старий Самбір». 
У 1925 році у Старому Самборі спалахнула страшна пожежа, яка знищила пів-міста 

На початку 1927 р. у Старому Самборі працювало 93 ремісники, було 53 торгові підприємства, торговельно-кредитний банк, повітова інвестиційна каса, кооператив.

У 1936 р. в Старому Самборі діяли млин і паровий тартак, електростанція, меблева майстерня, дві цегельні і шість олійниць. 

Місто часто горіло. Останні великі пожежі сталися 1912 р. та 1925 р., коли згоріла половина міста. Тоді у полум’ї згоріли дві синаґоґи.

У міжвоєнний час кількість євреїв становила 80% від усього населення. 18% становили українці, 2%  - поляки.

30 червня 1941р Старий Самбір був захоплений німецькими військами. На початку окупації було знищено майже все єврейське населення (2300 чол.), врятувалося лише 15 осіб. 

Сьогодні у місті збереглось багато історичної забудови, серед якої – памʼяткою неороманського стилю  є  Миколаївський костел ХІХ ст. Цінність становить також синагога з кінця ХІХ століття. Українська Миколаївська з 1830 р церква репрезентує стиль українського модерну, будучи перебудованою  поч. ХХ століття.

Історична рядова забудова значною мірою втрачена, однак загалом планувальна структура магдебурзького міста збереглась.

Довідку склав канд. архітектури Роман Могитич