Старосамбірська міська територіальна громада

Ще у минулому столітті для мільйонів людей із порушеннями слуху телебачення фактично було недоступним: картинка була, але без перекладу зрозуміти зміст було неможливо.

1928 рік – історична точка розвитку телебачення, але для людей із порушеннями слуху доступ до телевізійної інформації ще довго залишався проблемою.

1952 рік – в Україні розпочалася підготовка перекладачів жестової мови. Українське товариство глухих започаткувало професійну підготовку таких фахівців.

А далі стався момент, який увійшов в історію не лише жестової мови, а й української журналістики.

24 листопада 2004 року, під час прямого ефіру Першого національного, оголошували результати президентських виборів. Офіційний текст повідомляв про перемогу Віктора Януковича, але Наталія Дмитрук, перекладачка жестовою мовою, вирішила не перекладати цей текст.

Замість цього вона повідомила глядачам із порушеннями слуху, що результати виборів сфальсифіковані та не варто їм довіряти. Її повідомлення побачила приблизно 100-тисячна аудиторія українців з порушенням слуху.

Цей вчинок став одним із символів спротиву цензурі під час Помаранчевої революції. Після нього журналісти телеканалу також почали виступати проти подачі неправдивої інформації в ефірі.

Українське телебачення поступово ставало доступнішим.

У 2020 році "Ранок на Суспільному" почав виходити у прямому ефірі з перекладом жестовою мовою. А у 2025–2026 роках Суспільне зробило ще один важливий крок – забезпечило повноекранний переклад жестовою мовою Національного відбору на Євробачення.

Безбар’єрність – це коли:

Можеш отримати інформацію.

Можеш зрозуміти, що відбувається.

Можеш зробити власний вибір.

Історія жестової мови в українському телеефірі – це історія про рівний доступ до інформації та право кожної людини бути частиною суспільства.