Старосамбірська міська територіальна громада

Богдан Сольчаник народився у місті Старий Самбір Львівської області.

У Львові здобув вищу освіту, а згодом проходив докторську програму у Варшаві, готував до захисту дисертацію «Виборчі практики в малому західноукраїнському місті. 1965–2006 роки». Богдан викладав на кафедрі нової та новітньої історії України Українського католицького університету, був активістом Громадянської мережі “ОПОРА”. Саме громада, її місцева самоорганізація у малих селах і містечках, вважав Сольчаник, має стати рушійною силою для розвитку країни. Відтак, юнак брав активну участь у громадських рухах ще сидячи за шкільною партою. Мабуть, усі друзі солідарні, що у будь-якій незрозумілій ситуації Богдан завжди брав відповідальність на себе.

Це він восени 2004-го виводив на площі Львова студентів, щоб боротися з «кучмізмом». Але тільки через ненасильницький спротив. Він не знав, що таке насильство. Це він влітку 2013-го ініціював у Львові акції солідарності з мешканцями Врадіївки, що повстали проти міліцейського свавілля. Це він знову – і востаннє – закликав львівських студентів до мирного протесту, коли стало відомо, що асоціацію з ЄС не підпишуть. На Майдан в Київ Богдан приїздив кілька разів. Загинув від ворожої кулі на вул. Інститутській, біля готелю “Україна”.

Похований у рідному місті Старому Самборі Львівської області. Залишив батьків — Зіновія та Оксану, брата Степана.

Богданові Сольчанику було 28 років…

Нагороди та відзнаки

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Богдану Сольчанику було надано звання Героя України з відзначенням орденом “Золота Зірка” (посмертно).

4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).